Дику гору обліг, навіть сліду тут нема.
Безлюдне неначе царство, а царюю я сама.
І завиває вітер, хуга в серці зла.
Втримати в собі силу не змогла.
То схаменись, то доведи
- ти хороша, і буде так завжди.
Сховай свій дар в душі на дно,
Вже все одно!
Все одно, все одно, на волю шагне воно.
Все одно, все одно, ф здалася вже давно.
Хай женуть, хай цураються.
Хай кругом зима, та холоду я не лякаюся.
На відстані всі речі малесенькі немов,
І страхи мої безодні не вернуться, і знов
Сама собі я покажу, що вільна перейти межу,
Добро і зло - їх тут нема, нема!
Все одно, все одно - я і вітер, і небеса.
Все одно, все одно умре в очах сльоза.
Це мій світ, тут лишаюсь я.
Хай кругом зима...
Хай сила рине в землю - так бажаю я!
Як віхола заклубочиться так душа моя.
Я починаю розуміти - це вже край.
Немає вороття. Колишнє, прощавай!
Все одно! все одно, я заграю, немов зоря.
Все одно! Все одно навік змінилась я.
Ось мій світ! Ним пишаюсь я.
Хай кругом зима. Та холоду я не лякаюся.