НА ГОРОДI ВЕРБА РЯСНА

На городi верба рясна...
Там стояла дiвка красна,

Хорошая та вродлива,
Ii доля нещаслива.

Ii доля нещаслива —
Нема того, що любила.

Нема його та й не буде —
Розраяли вражi люди.

Розраяли, розсудили,
Щоб ми в пapi не ходили.

А ми в пapi ходить будем,
Як любились, так i будем!